Іспанська або кастильська мова є офіційною мовою в 19 країнах в Америці, а також Іспанії та Екваторіальній Гвінеї, і має певний рівень офіційності в США, на Філіппінах, і Західній Сахарі, а носії мови представлені на п’ятьох континентах при загальній кількості, яка по різних підрахунках, коливається між 470 та 500 мільйонами осіб.
Найбільше представництво іспанська мова має в Латинській Америці, близько 375 мільйонів чоловік. В свою чергу, Мексика є країною з найбільшою кількістю мовців (майже чверть всього іспаномовного населення). Іспанська мова є офіційною або однією з офіційних мов таких країн як: Аргентина, Болівія, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Еквадор, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама, Парагвай (разом з гуарані), Перу (разом з кечуа, аймара та іншими мовами корінних народів), Венесуела, Домініканська Республіка, Чилі, Мексика, Уругвай, Пуерто Ріко.
США є другою країною за кількістю мовців в світі, а в штатах Каліфорнія, Нью-Мексико і Техас, навіть існують двомовні іспанські офіційні програми для іспаномовних жителів. Так, наприклад, в Каліфорнії діяльність багатьох державних органів, документи та послуги доступні іспанською. Розділ 1632 Цивільного кодексу Каліфорнії визнає іспанську «як мову великої і зростаючої латиноамериканської спільноти». У штаті Нью-Мексико, іспанська використовується в державній адміністрації, хоча в цьому штаті не має жодної конституційно закріпленої офіційної мови. Іспанська мова Нью-Мексико бере свій початок з часів іспанської колонізації в XVI ст. і зберігає багато архаїзмів. У Техасі, уряд змушує державні органи надавати інформацію на своїх сайтах також іспанською.
Іспанська мова завжди відігравала важливу роль в Бразилії через близькість і збільшення об’ємів торгівлі зі своїми іспаномовними американськими сусідами, членство в МЕРКОСУР, а також історичну іспанську та латиноамериканську імміграцію. У 2005 році Національний конгрес Бразилії схвалив закон, підписаний президентом, який робить обов’язковим вивчення іспанської мови в школах і коледжах країни. Іспанська мова є простою та привабливою для вивчення через свою схожість з португальською, а у багатьох прикордонних містечках та селах Бразилії (особливо на кордонах з Уруґваєм та Параґваєм) люди розмовляють змішаною мовою, відомою як «портуньоль» (Portuñol).
В Канаді, іспаномовні іммігранти становлять 1,3% від всього населення, і майже стільки ж говорить нею в якості другого мови. Приблизно половина зосереджені в Торонто.
Хоча в колишній британській колонії Беліз, іспанська не має офіційного статусу, тим не менше, більшість населення знають іспанську мову, оскільки вона є обов’язковим предметом в школах. Головним чином, це – іспаномовні нащадки, пращурів, які населяли регіон з XVII ст. Більшість населення говорить іспанською також і на карибському острові Аруба, натомість, на сусідніх Кюрасао і Бонайре іспанська не така поширена. Проте, завдяки своїй близькості до Венесуели, на цих трьох островах іспанська є мовою ЗМІ, особливо телевізійних каналів, а також завдяки тісним торговельним зв’язкам та важливості іспаномовних туристів, в останні роки, іспанська мова стала обов’язковим навчальним предметом загальноосвітніх середніх шкіл, навіть не маючи офіційного статусу (офіційними мовами Аруби, Бонайре і Кюрасао є голландська і пап’яменто).
Не будучи офіційною мовою Гаїті, іспанська має значне представництво і в цій країні. Недалеко від кордону з сусідньою Домініканською Республікою, іспанську розуміють і використовують її в побуті. На Віргінських островах частка іспаномовного населення складає 17%, в основному це вихідці з Пуерто-Ріко і Домініканської Республіки. У Тринідаді і Тобаго, іспанська має особливий статус і є обов’язковою до вивчення в державних школах. На Ямайці іспанська є найбільш популярною іноземною мовою в середній школі.
В Європі, найперше звичайно, це офіційна мова Іспанії. Її теж використовують на Гібралтарі та в Андоррі (не будучи офіційною мовою, використовується більшістю, як рідна мова). Також іспанська використовується общинами в інших європейських країнах: Великобританії, Франції, Німеччині та Швейцарії (рідна мова 1,7% населення). Іспанська мова є однією з офіційних мов Європейського Союзу. Загальну кількість європейських мовців можна обраховувати цифрою в 70 мільйонів.
На Філіппінах, колишній іспанській колонії, іспанська мова була офіційною з 1571 р. по 1987 р., проте з 1973 року зазнала значних втрат впливу на офіційному рівні. Все ще чинний Президентський указ № 155 від 15 березня 1973, декларує іспанську, як офіційну мову Філіппін для документів з колоніального періоду, які не перекладені на національну мову. Після іспано-американської війни, з 1899 року Філіппіни стали колонією США. З часу американської інтервенції, влада проводила політику деіспанізації країни і насаджування англійської мови. Філіппінсько-американська війна та Друга світова війна в 1945 фактично знищили залишки іспаномовної буржуазії, які гіпотетично могли розвивати чи хоча б частково затримати занепад іспанської мови на Філіппінах. За оцінками, в 1907 році, близько 70% населення Філіппін була здатна використовувати іспанську мову, хоча тільки для 10% вона була рідною. Натомість в 1950 році цей показник впав до 6%, а зараз становить менше 0,5%. Також збереглися креольські мови на основі іспанської, наприклад, чабакано – найпоширеніша і найвідоміша з усіх різновидів креолізованої іспанської мови на Філіпінах.
В Ізраїлі є значна кількість (близько 100 тис.) носіїв сефардскої (євре́йсько-іспа́нської) мови, яка є фактично продовженням ранньо-єврейсько-кастильського діалекту, що включив в себе носіїв і риси інших єврейських іберо-романських діалектів.
Основним іспаномовним анклавом в Африці є Канарські острови (з більш ніж 2 мільйонами мовців). Іспанською також розмовляють у автономних містах Сеута і Мелілья (близько 170 тис. мовців). Поза цими іспанськими регіонами, іспанська мова є офіційною мовою Екваторіальної Гвінеї.
У Західній Сахарі, колишній іспанські колонії, також присутня іспанська мова, як на офіційному, так і на побутовому рівнях. В провінції Тіндуф (Алжир) проживає близько 200 тис. біженців з Західної Сахари, які вміють читати і писати іспанською, а багато з них здобули вищу освіту, в рамках пакетної допомоги, на Кубі, Мексиці, Венесуелі та Іспанії. В Марокко, іспанська мова дуже популярна в якості другої іноземної мови, і нею розмовляють в районах колишнього т.зв. Іспанського Марокко: Риф, Іфні,смуга Тарфая.
Крім того, іспанською говорять в Габоні, Камеруні, Нігерії і Беніні громади біженців, які покинули Екваторіальну Гвінею під час диктатур Франсиско Масіас Нгема та Теодоро Обіанг Нгема Мбасого. Також, в Південному Судані, наявна хоч і дуже не значна, але важлива меншість інтелектуальної та професійної еліти, які отримали освіту на Кубі. Серед інших місць, де присутня іспанська мова, варто зазначити Луену і Волфіш-Бей.
Серед країн і територій в Океанії, іспанська мова є офіційною мовою острова Пасхи в Полінезії. В Гуамі, де офіційною мовою є чаморро, лексика містить багато слів іспанського походження. Частково наявна іспанська мова і на Північних Маріанських островах (Сайпан, Тініан, Рота) і в Федеративних Штатах Мікронезії (Яп, Понпеї), оскільки це були іспанські колонії до 1898-1899. При чому, як на Гуамі, так і на Північних Маріанських островах, для більшості жителів характерні іспанські імена і прізвища.
Крім того, в Австралії та Новій Зеландії, в результаті міграції з іспаномовних країн, є велика громада, для якої іспанська є рідною мовою, (в основному з країн Південного конуса) в загальній кількості 133 тис. мовців. На Гавайських островах 2,1% населення рідною вважає саме іспанську мову.
Наскільки це б не здавалося неймовірним, але іспанська мова представлена навіть в Антарктиді. І не на дослідницьких станціях, а саме в цивільних населених пунктах. Так, в Антарктиді дійсно є два цивільних поселення де, в основному, мешкають носії іспанської мови. Одним з них є аргентинське поселення Фортін Сархенто Кабрал, в якому на 2010 рік було 66 мешканців, з яких 9 родин з 16 дітьми. Іншим, є чилійське поселення Вілья лас Естрельяс з населенням 130 жителів. У кожному з них є школа!, де гучно лунає іспанська мова.
