Історія

Історія іспанської мови починається з народної латини Римської імперії, а саме розмовної латини центрального регіону на півночі Іспанії. Після падіння Римської імперії в V ст., вплив літературної латини на звичайних людей поступово зменшується. У VIII ст., мусульманське вторгнення на Піренейський півострів спричинює його поділ на дві різні зони. В одній частині розмовляють мосарабськими романськими діалектами, а також мовами завойовників (арабською і берберською), натомість в регіонах, в яких опісля кількох років мусульманського панування утворюються християнські королівства, починається процес еволюції, в якому виникає кілька романських різновидів: каталонський, наварро-арагонский, кастильський, астуро-леонський і галісійсько-португальський.

Артефакт іспанської мови: сторінка з Пісні про мого Сіда

Кінець ХІ ст. ознаменований початком процесу мовної асиміляції або стирання лінгвістичних відмінностей, насамперед, між центральними романськими діалектами Піренейського півострова: астуро-леонським, кастильським і наварро-арагонским. Саме цей процес стане передвісником формування єдиної іспанської мови (español). Все більше філологів стають адептами саме такої теорії, хоча достатньо і тих, хто захищає постулати Рамона Менендеса Підаля, який основою виникнення іспанської мови вважає домінування кастильского діалекту в процесі формування та розширення впливу Кастилії на інші території півострова.

Кастильский романський діалект, один з попередників іспанської мови виникає в середньовічному королівстві Кастилія. Найдавніші тексти, які містять слова та особливості того, що в майбутньому буде гордо називатися іспанською (кастильською) мовою, це – документи написані латиною, відомі як Картулярії з Вальпуести, які збереглися в церкві Санта Марія де Вальпуеста (Бургос), деякі з яких написані ще в ІХ ст. Іншим історичним доказом є Еміліанські глоси. Еміліанські глоси вважалися найпершими записами на одній з іберо-романських мов, можливо наваррсько-арагонській. У 2010 році Королівська академія іспанської мови оголосила про те, що більш ранні іспаномовні записи можна знайти в Картуляріях з Вальпуести. Найдовша глоса знаходиться на 72 сторінці кодексу і являє собою молитовне звернення до Христа. Кодекс також містить два коротких коментарі баскською мовою.

Alfonso_X

Поворотним моментом становлення іспанської мови став період правління Альфонсо X, правителя Кастилії і Леона в 1252-1284 рр., а в часи Реконкісти іспанська поширилася по всьому півострову завдяки постійному розширенню християнських королівств в цей період. Приєднання до Кастилії королівств Леона і Галісії Фернандо III Кастильським і започаткування правління кастильської династії в Арагоні в особі Фердинанда I Арагонського, а пізніше і остаточне об’єднання півострову т.зв. католицькими королями, (Фернандо ІІ Арагонським та Ізабеллою І Кастильською) спричинило ще більшу асиміляцію діалектів різних королівств.

В ХV ст. іспанська мова використовувалася в більшій частині Піренейського півострова. У 1492 році Антоніо де Небріха опублікував в Саламанці першу граматику іспанської мови, яка стала першою друкованою граматикою серед європейських мов. А перша друкована книга іспанською мовою датується 1472 роком.

Вважається, що вже в середині ХVІ ст. 80% іспанців півострова розмовляли саме іспанською мовою. Цьому періоду розвитку мови характерний процес редукції приголосних, що вело до скорочення фонемної системи.

Іспанці в латинській Америці

Завдяки колонізації Америки, яка почалася в ХVІ ст., іспанська мова досягнула американського континенту, і через різноманітні запозичення з мов науатль і кечуа збагатила свій словниковий запас. Після отримання незалежності, нові американські країни ініціювали процеси мовної уніфікації складу іспанської мови, що спричинило поширення іспанської по всьому континенту, від Каліфорнії до архіпелагу Вогняної Землі.

Протягом ХVІІ-ХVІІІ ст. з’являється багато як державних так і приватних періодичних видань, перше з яких побачило світ в Мадриді в 1661 році з легкої руки Джуліана Паредеса. За океаном, іспанська мова з 1770 року стає мовою освіти, на шкоду мовам корінних народів.

Іспанська мова завжди налічувала численні варіанти, відмінності у вимові і лексиці, а крім цього варто пам’ятати про постійний контакт з мовами корінного населення, такими як аймара, чібча, гуарані, мапудунґун, майя, науатль, кечуа, таїно і тагальська, які збагатили не тільки лексику іспанської мови, а також стали загальновідомими запозиченнями в світовому значенні.

Без коментарів.