ВГОРУ

Гаспачо

інгредієнти для гаспачо

Андалусійский холодний суп гаспачо доволі часто зустрічається в меню селянських родин центру та півночі Іспанії. Перетерті вручну сирі овочі, очищені від шкірки, а саме стиглі помідори, огірки, солодкий перець, цибуля і часник, заправляються оливковою олією, оцтом або лимонним соком з додаванням різноманітних спецій за смаком, сюди ж і гострий соус табаско. Готовий суп розливається по тарілках і подається разом із сухариками з білого хліба.

Опираючись на одну із численних версій про походження гаспачо, можна дійти висновку, що даний суп готувався погоничами мулів. Вони брали з собою в дорогу всі необхідні інгредієнти та під час привалу, маючи вдосталь вільного часу, готували дане блюдо. Погоничі змащували зсередини глиняний горщик сумішшю з розчавленого часнику та оливкового масла, далі насипали в нього потовчені сухарі, огірки і помідори, а потім знову сухарі та масло. Помістивши усі вищезгадані інгредієнти, горщик обертався мокрою тканиною і ставився на сонці, як тільки тканина висихала – гаспачо вважався готовим до вживання.

Білий гаспачо

Оскільки, для приготування гаспачо поєднуються не тільки власне іспанські продукти, а й “привезені” Колумбом помідори, то жителі Іспанії поділяють історію гаспачо на два періоди, а саме “до” та “після” відвідин Колумбом Америки. До відкриття нового континенту в Іспанії не було не тільки томатів, а й перцю, тому суп готувався з часнику, оцту, хліба і оливкової олії- це був білий гаспачо (ajo blanco). З появою помідорів призначенням гаспачо стала утилізація занадто зрілих овочів, щоб вони не псувалися. Завдяки цьому суп змінив свій смак, став більш насиченим та легким, таким чином гаспачо перекочував з народних “низів” до верхівки гастрономії.

Різнобарвні варіації  гаспачо

Не зважаючи на те, що гаспачо походить із Севільї, існує безліч варіацій його приготування. У Малазі його готують з телячим бульйоном, мигдалем та виноградом, у Кордобі – з вершками і кукурудзяним борошном, в Хересі – із кільцями сирої цибулі, в Сеговії – готують на майонезній основі, приправляючи базиліком та кмином. До відкриття Колумбом Америки поряд з білим гаспачо існував і зелений, його готували із травами. Сучасний суп можна готувати як з трав, так і з будь-яких овочів зеленого кольору.

Рецепт класичного гаспачо дуже простий: беремо 5-6 штук стиглих помідорів, 2 зубчики часнику, 2 солодких перці, 2 склянки томатного соку, 2 столових ложки винного оцту, кілька шматочків хліба, огірок, цибулина, 2 столові ложки оливкової олії, сіль, перець. Обливаємо кип’ятком помідори і знімаємо з них шкірку, миємо овочі, перемішуємо всі компоненти в блендері і ставимо в холодильник на пару годин. Страва готова!

Базовий гаспачо з додатками

Що стосується подачі, то вона може бути різною. Серед варіантів зустрічаються і своєрідний “зроби сам”: у великій супниці на стіл подають “базовий” суп, а навколо нього, в маленьких мисках, – “факультативні” інгредієнти: мигдаль, шматочки хамону, зелені боби і горішки, редис і селеру, мелені фісташки, маслини, авокадо, цукор, варені яйця, класичні крутони (обсмажені кубики хліба без кірки, натерті часником), а також м’ясо курчат, креветок і лобстерів, прийнятними є також різні відхилення від класичного рецепту. Існує й фруктово-ягідний гаспачо (з полуницею, ананасом, манго, динею, чорницею, лимоном та імбиром), “золотий” (із жовтих помідорів) і запечений ( із використанням залитих гострим супом тостів).



Без коментарів.